Робочий час. Правовий режим робочого часу: робота змінами

Правовий режим робочого часу: робота змінами


Зозуля Тарас


Кодекс законів про працю України передбачає можливість роботи змінами. Запровадження такого режиму роботи може бути вигідно як роботодавцю, оскільки більш ефективно використовується обладнання, так і працівникам, котрі можуть ефективно використовувати можливості, що виникають при роботі змінами. Що слід знати роботодавцю при запровадженні змінної роботи? Виділимо кілька важливих моментів.

 

Тривалість робочого часу 

1. Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу (далі – РЧ) працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективним договором, ні трудовим договором. У ст. 50 КЗпП України йдеться про нормальну тривалість РЧ, яка реалізується у відповідному режимі РЧ. Питання дотримання ст. 50 КЗпП України не буде стояти перед роботодавцем, якщо йдеться, наприклад, про запровадження тризмінної роботи тривалістю кожної зміни 8 годин. За таких умов норма тривалості РЧ на тиждень, передбачена ст. 50 КЗпП України, при складанні графіків змінності може бути без зусиль дотримана. Але в силу різних причин перед роботодавцем може виникнути потреба у запровадженні змінної роботи, в якій тривалість змін буде більшою ніж 8 годин, при цьому не завжди дотримуватимуться вимоги ст. 50 КЗпП України.

Законодавство про працю передбачає можливість встановлення такого режиму  роботи, за якого впродовж конкретного тижня нормальна тривалість РЧ перевищується. Відповідно до ст. 61 КЗпП України на підприємствах з безперервним циклом, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість РЧ, допускається за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку РЧ з тим, щоб тривалість РЧ за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Отже, у разі встановлення змінної роботи на підприємстві, яка передбачає роботу змінами тривалістю більш як 8 годин, може виникнути необхідність у застосуванні підсумкового обліку часу. Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Як правило, обліковим періодом є місяць, однак можуть застосовуватися інші облікові періоди (декада, квартал, півріччя, рік тощо). Щоденна або щотижнева тривалість РЧ, встановлена графіком змінності, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі РЧ в обліковому періоді. При застосуванні підсумованого обліку часу роботодавець може враховувати Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку РЧ, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 р. № 138.

 

Час початку і закінчення щоденної роботи 

2. Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності за законодавством.

Згідно із ст. 142 КЗпП України правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

На сьогодні в частині, що не суперечить законодавству України, діють Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, що затверджені постановою Держкомпраці України від 20 липня 1984 р. № 213. Відповідно до п. 13 цих правил при змінних роботах тривалість змін більше 8 годин 15 хвилин може запроваджуватися з дозволу міністерства (відомства), погодженого з відповідним центральним (комітетом) профспілки чи радою профспілок.

Зрозуміло, що за нових реалій, коли відбувся перехід економіки з планової на ринкову, таке «серйозне» погодження на рівні міністерства є пережитком, і це положення Типових правил не доцільно застосовувати.

Водночас, згідно з  пп. 1 п. «б» ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів. Відповідно до п. 8 ст. 34 згаданого Закону до відання виконавчих органів міських рад належить також здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціального захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зокрема, зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах. З огляду на ці положення Закону вважаю, що у випадку запровадження змінної роботи тривалістю до 12 годин роботодавцю доцільно додатково погодити ці дії з виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Законодавство передбачає низку випадків, коли режим роботи підприємств регулюється місцевими органами влади. Так, зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за погодженням із власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності (пп. 4 п. «в» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад (пп. 9 п. «а» ст. 30 згаданого Закону).

 

Гранична тривалість зміни 

3. Стосовно обмеження максимальної тривалості зміни слід наголосити, що загального нормативно-правового акта, який урегульовував би граничну тривалість зміни (наприклад, 12 чи більше годин) немає. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

 Наведемо приклади нормативного регулювання питання щодо максимальної тривалості щоденного РЧ для окремих категорій працівників:
для водія транспортних засобів: не більше 10 годин;
для водія міжміських перевезень: до 10 годин (якщо більше 12 годин, то в рейс направляються два водії);
для водія трамвая чи тролейбуса при підсумованому обліку РЧ нормальна тривалість щоденної роботи (зміни): не більше 10 годин;
для працівників, які працюють за вахтовим методом: не більше 12 годин;
для членів екіпажу повітряного судна цивільної авіації: не більше 12 годин (у разі затримки рейсу або необхідності посадки на запасний аеродром для завершення рейсу тривалість може бути збільшено максимум на 2 години, але не більше двох разів упродовж послідовних 28 діб).

Здійснений аналіз конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці щодо регулювання РЧ окремих категорій працівників також дозволяє дійти висновків, що тривалість щоденного РЧ, як правило, не повинна перевищувати 12 годин (для моряків допускається тривалість РЧ не більше 14 годин упродовж будь-якого 24-годинного періоду).

«законодавство України не передбачає встановлення обмежень щодо максимальної тривалості щоденного робочого часу, водночас, встановлює граничні норми денної тривалості робочого часу для окремих категорій працівників, котрі зазвичай не перевищують 12 годин»

Таким чином, законодавство України не передбачає встановлення обмежень щодо максимальної тривалості щоденного РЧ, водночас, встановлює граничні норми денної тривалості РЧ для окремих категорій працівників, котрі зазвичай не перевищують 12 годин. 

 

Графіки змінності і обчислення часу робити і відпочинку 

4. Графіки змінності повинні доводитися до відома працівників, як правило, не пізніше одного місяця до їх запровадження. Відповідно до ст. 58 КЗпП України при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку; перехід з однієї зміни в іншу зазвичай має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності. Вимога рівномірного чергування робітників не виключає можливості відповідного коригування, наприклад, у тих випадках, коли необхідно дотримуватися правил щодо заборони в нічний час деяких категорій працівників (ст. 55 КЗпП України). Правило про перехід з однієї зміни в іншу не є імперативним. У необхідних випадках з нього можуть бути зроблені винятки.

5. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). В окремих випадках тривалість міжзмінного відпочинку може бути скорочена, але не менше як 12 годин на добу. На умовах, визначених колективним договором, невикористані години міжзмінного відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.

6. До складу РЧ при роботі змінами включається час підготовки до праці і обслуговування робочого місця (час на отримання наряду, трудового завдання, матеріалів, інструментів, знайомство з документацією, час підготовки і прибирання робочого місця, здача готової продукції), час для внутрішньозмінного відпочинку і особистих потреб (не слід ототожнювати з часом для відпочинку і харчування так звану «обідню перерву», що не включається до складу РЧ). Не включається до складу РЧ час проїзду від місця проживання і назад (навіть на транспорті підприємства), час на реєстрацію приходу та виходу з роботи, час на пересування від прохідної до робочого місця, час на переодягання перед початком і після закінчення робочої зміни.

Запровадження змінної роботи вимагає від роботодавця перегляду локальних актів підприємства і погодження цього питання з профспілковою організацією, що може спричинити деякі складнощі у запровадженні цього режиму роботи та вимагає певного часу.