Позовна заява про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу

Позовна заява про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. (Приклад позовної заяви)


Соломянський районний суд

міста Києва

Позивач: ПОЗИВАЧ

адреса місця проживання:

м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 29-Б, кімната

№ 28-8

засоби звязку тел. ТЕЛЕФОН

Відповідач: Приватне підприємство „ПП”

адреса місця знаходження:

м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 86

тел. ТЕЛЕФОН

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про поновлення на роботі та виплату заробітної

плати за час вимушеного прогулу

01.09.2005 року відповідно до наказу № 15-К я, ПОЗИВАЧ., була прийнята на посаду молодшого інженера-програміста до Приватного підприємства „ПП” (далі – Підприємства).

28.04.2006 року наказом № 17-К мене було звільнено з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вказане звільнення мене з посади молодшого інженера-програміста вважаю незаконним та безпідставним.

По-перше: Відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення.

Так, слід зазначити, що з наказом про звільнення з роботи (а також з наказом про прийняття на роботу) мене ознайомлено не було та копії їх мені не видавались.

Вказані дії відповідача є порушенням ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов’язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Крім того, відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Також, відповідачем не було враховано, те, що мій невихід на роботу було вчинено з поважних причин та завчасно з ним погоджено в усній формі, а тому такі дії не можна розцінювати як дисциплінарний проступок та застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

По-друге: слід зазначити, що причини мого звільнення, наведені в наказі № 17-К (а саме п. 4 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.

Тобто, відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про працю, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин.

Проте, слід зазначити, що 27 (всь день) та 28 квітня 2006 року (до 16.30 години) я була відсутня на роботі з поважних причин, про що відповідач був належним чином повідомлений, а саме.

28 квітня 2006 року я зявилась на роботі, за попередньою домовленістю по телефону, о 16.30 годині. Відповідач, незважаючи на нашу завчасну домовленість про мою відсутність на роботі в ці дні, почав вимагати пояснювальні записки з приводу моєї відсутності на роботі 27 та 28 квітня 2006 р. Під моральним тиском я написала пояснювальні записки з приводу своєї відсутності на роботі 27 та 28 квітня 2006 року.

Вказаний факт може підтвердити свідок, а саме:

1. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2.

Зокрема, я пояснила, що 27 квітня 2006 року я була відсутня на роботі, оскільки проходила плановий огляд лікаря у звязку з вагітністю. Крім того у пояснювальній записці я зазначила, що довідку з поліклініки, яка підтверджує факт відвідування лікаря, я подам після травневих свят, а саме 03.05.2006р.

28.04.2006 року я була відсутня на роботі у звязку з відвідуванням занять в Національному авіаційному університеті.

Вказаний факт можуть підтвердити свідки, а саме:

1. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2;

2. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2;

3. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 28-8.

При цьому, слід зазначити, що при прийнятті мене на роботу відповідач був проінформований про те, що я студентка Національного авіаційного університету, у зв’язку з чим між нами була домовленість, що я можу вільно відвідувати заняття в університеті. Тому, протягом восьми місяців моєї роботи на Підприємстві, я вільно відвідувала заняття в університеті, що не заважало мені виконувати всю доручену мені роботу на Підприємстві.

Таким чином, причини мого невиходу на роботу 27, 28 квітня 2006 року є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення мене з цієї підстави є незаконним.

По-третє: вказане звільнення є незаконним, оскільки звільнення вагітних жінок відповідно до ст. 184 КЗпП України забороняється.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Про мою вагітність відповідач був проінформований в усній формі за декілька тижнів до мого звільнення, а також 28.04.2006р. пояснювальною запискою про причини моєї неявки на роботу.

Крім того, вважаю, що саме той факт, що я є вагітною, а не прогул (який, на думку відповідача, я вчинила) є дійсною підставою мого звільнення.

Таким чином, з викладеного вбачається, що відповідач звільнив мене без заонної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобовязаний понивити мене на попередній роботі.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винеснні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення мені не було нараховано середньомісячну заробітну плату відповідач при поновленні мене на раніше займаній посаді зобовязаний виплатити мені середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також слід зазначити, що вказані дії з боку відповідача є порушенням моїх законних прав на працю, які завдали мені моральних страждань.

Моральна шкода, завдана мені в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному.

Так, згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Проте, відповідач позбавив мене гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй майбутній дитині на життя.

Вказані незаконні дії відповідача призвели до моїх моральних переживань, я втратила душевний спокій, постійно перебуваю у роздратованому стані, оскільки мене фактично звільнили через мою вагітність. Крім того, викликає хвилювання і той факт, що враховуючи те, що у другій половині липня 2006 року я піду у відпустку по вагітності, я не можу за цей час знайти собі іншу роботу.

Всі зазначені моральні страждання нанесені мені незаконними діями відповідача можуть негативно відобразитись на здоровї майбутньої дитини.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду, яку я оцінюю в 2000 (дві тисячі) гривень.

Таким чином, згідно положень чинного законодавства України відповідач зобовязаний поновити мене на попередній роботі та виплатити мені заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 29.04.2006 року, а також відшкодувати мені завдану незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 184, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”, Постановою Пленуму ВС України УРСР від 06.11.1992р. ст.ст. 27, 31, 110, 119, 120, 136, 137 ЦПК України, –

ПРОШУ:

1. Поновити мене, ПОЗИВАЧ, на посаді молодшого інженера-програміста Приватного підприємства „ПП”.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ПП” на мою (ПОЗИВАЧ), користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

3. Зобов’язати Приватне підприємство „ПП” відшкодувати мені, ПОЗИВАЧ, моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

4. Витребувати у Приватного підприємства „ПП”:

- Наказ від 01,09,2005р. № 15-К про прийняття на роботу.

- Пояснювальні записки від 28.04.2006р.

- Наказ про звільнення № 17-К від 28.04.2006р.

- Довідку про розмір заробітної плати ПОЗИВАЧ за останні шість місяців.

5. Викликати в судове засідання свідків:

1. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2;

2. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 4-2;

3. СВІДОК, адреса місця проживання: м. МІСТО, вул. ВУЛИЦЯ, 29-Б, кім. 28-8.

ДОДАТОК:

1. Копія позовної заяви.

2. Копія трудової книжки ПОЗИВАЧ.

3. Копія довідки з поліклініки № 1 Солом’янського району м. Києва від 05.05.2006р.

4. Копія студентського квитка ПОЗИВАЧ. серія КВ № ********.

„___” ______________ 2006 р. ПОЗИВАЧ