5 квітня набув чинності Візовий кодекс ЄС, ухвалений Європейським Парламентом та Радою ЄС в червні 2009 року. Він стосується консульств країн-членів ЄС та визначає спільну візову політику.
Візовий кодекс:
- визначає всі процедури та умови для видачі "короткострокових віз" та "транзитних аеропортних віз". Він також встановлює перелік громадян третіх країн, яким потрібно мати "транзитні аеропортні візи" при проходженні через міжнародні транзитні зони аеропортів, розташованих на території країн-членів ЄС;
- охоплює візи, видані для "короткосктрокового перебування", тобто для перебування не довше 90 днів протягом 180-денного періоду. Законодавство стосовно видачі віз з метою довгострокового перебування (більше ніж 90 днів) залишається в національній компетенції;
- стосується "короткострокових віз" та "транзитних аеропотних віз", виданих країнами-членами ЄС, окрім Великобританії та Ірландії; Болгарія, Румунія та Кіпр застосовуватимуть Візовий кодекс як тільки стануть частиною Шенгенського простору без внутрішніх кордонів;
- застосовується також в країнах, що є частинами Шенгенського простору, але не є членами ЄС (Ісландія, Норвегія та Швейцарія).
В той же час, Угода про спрощене оформлення віз між Європейськими Спільнотами та Україною продовжує мати чинність.
Чинність цієї угоди випливає з принципу міжнародного права, відповідно до якого міжнародні угоди заміщають відповідні норми внутрішнього законодавства обох сторін. Угода про спрощене оформлення віз дозволяє відійти від низки правил Візового кодексу, пропонуючи для громадян України більш сприятливі умови (вартість візи – 35 євро замість 60 євро; звільнення від сплати за візу для ширшого переліку категорій громадян; спрощення вимог до оформлення документів; 10-денний, замість 15-денного, строк оформлення візи після подання документів).
Візовий кодекс ЄС має сприяти вирішенню деяких проблем, що залишилися поза межами угоди про спрощене оформлення віз. Йдеться про поліпшення інформування громадян, про надання мотивованої відповіді у разі відмови у виданні візи, про започаткування процедури апеляції (ці дві останні норми набувають чинності тільки від 5 квітня 2011 року).
Консульства деяких держави ЄС співпрацюють із зовнішніми надавачами послуг («аутсорсинґ»). У таких ситуаціях вартість додаткової платні за ці послуги (окрім платні за саму візу) не має перевищувати 30 євро. Взагалі ж питання залучення зовнішніх надавачів послуг («аутсорсинґу») та додаткової платні за ці послуги, в Угоді про спрощене оформлення віз не висвітлені.
Що стосується питання внесення біометричних даних при отримання візи, то воно, швидше за все, України не торкнеться. На українців поки не розповсюджуватиметься вимога про біометричні паспорти і необхідність вносити до паспорта відбитки пальців, що передбачено новим візовим кодексом. Ця вимога стане актуальною тільки тоді, коли у консульствах держав-членів ЄС запрацює Візова інформаційна система (ВІС). ВІС поступово впроваджують у різних реґіонах світу, починаючи від Північної Африки (кінець 2010 року). Жодного кінцевого терміну запровадження цієї системи в консульствах держав ЄС, що працюють в Україні, наразі не передбачено.
Також Візовий кодекс передбачає нову форму візової заявки, яку від 5 квітня використовуватимуть по всьому світу. Тепер форма заявки матиме менше полів для заповнення, ніж раніше.
Транзитні візи (візи категорії «B») все ще видаватимуться. Однак на самих візових наклейках уже не друкуватимуть позначки «B». Водночас уже видані візи категорії «B» діятимуть до моменту припинення своєї чинності.
За матеріалами:
Представництво Європейського Союзу в Україні
http://ec.europa.eu |
