Як захистити інтелектуальну власність

Як захистити інтелектуальну власність


Жаров Володимир

Перший заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності


Судовий захист прав інтелектуальної власності в Україні здійснюється судами загальної юрисдикції,  господарськими судами, а в сфері публічно-правових відносин – адміністративними судами, система яких на сьогодні формується і в якій вже активно працює Вищий адміністративний суд України.

 Питання про застосування судом тих чи інших цивільно-правових способів захисту прав інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів вирішується відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України  залежно від характеру порушеного права. Наведений у статті  перелік доповнений у ст. 432 Цивільного кодексу України.

Відповідальність за правопорушення в сфері господарювання визначена у Господарському кодексі України, відповідно до якого застосовуються певні види господарських санкцій.

У спеціальному законодавстві України з питань інтелектуальної власності також визначено чимало способів захисту прав інтелектуальної власності.

Як правило, власник порушених прав інтелектуальної власності може скористатися не будь-яким, а якимось конкретним способом захисту цих прав. Найчастіше він прямо визначений спеціальною нормою закону або випливає з характеру вчиненого правопорушення. Частіше власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу його захисту. Наприклад, якщо в результаті порушення прав інтелектуальної власності потерпілому заподіяні збитки, він вправі на власний розсуд вимагати або їх відшкодування в повному обсязі, або стягнення на свою користь доходу, одержаного порушником внаслідок порушення прав, або виплати компенсації.

Слід зауважити, що при визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права інтелектуальної власності якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов’язаний виходити із суті порушення, завданої майнової і моральної шкоди, а також із можливого доходу, який міг би одержати порушник. Це підтверджується нормами Цивільного кодексу України, згідно з якими збитками є:

- витрати, які правовласник зробив або мусить зробити для відновлення своїх порушених прав (реальні збитки);

- доходи, які правовласник міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його права не були порушені (упущена вигода). При цьому, якщо правопорушник одержав у зв’язку з цим порушенням доходи, то розмір упущеної вигоди не може бути меншим від доходів, одержаних правопорушником. Також до розміру збитків додатково можуть включатися судові витрати та витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката.

Аналогічні норми містить і Господарський кодекс України. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відповідно до цього Кодексу включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода);

- матеріальна компенсація моральної шкоди.

Моральна шкода відповідно до Цивільного кодексу України, зокрема, полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи і відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Цивільне, митне законодавство України та законодавство з питань зовнішньоекономічної діяльності містить норми, за якими судові органи мають повноваження вимагати від будь-якої сторони утримуватися від порушення прав інтелектуальної власності шляхом заборони передачі до торговельної мережі контрафактних товарів відразу після проходження такими товарами процедури митного оформлення. При цьому дії судових органів не повинні залежати від того, чи знав або міг знати потенційний порушник, що його майбутні дії будуть порушувати права інтелектуальної власності.

Аби не допустити зловживань з боку власника прав інтелектуальної власності в конкурентній боротьбі в умовах ринкової економіки національне законодавство містить норми, які забезпечують права відповідача, якщо суд визнає претензії власника прав неправомірними. Судовий орган може вимагати від правовласника, що пред’являє незаконні вимоги, компенсувати відповідачеві шкоду, завдану в результаті такого недобросовісного здійснення своїх прав, а також понесені ним витрати на судове діловодство, зокрема, на “розумні” гонорари адвокатам.

Кримінальним кодексом України встановлено кримінальну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправних робіт, конфіскації майна, обмеження або позбавлення волі на певний строк.

У лютому 2006 р. були внесені зміни до Кримінального кодексу і значно посилена відповідальність за злочини проти прав інтелектуальної власності, що дозволить забезпечити надійний правовий механізм захисту цих прав відповідно до вимог Угоди ТРІПС, згідно з якими країни - члени Світової організації торгівлі повинні забезпечити кримінальну відповідальність, яка б слугувала засобом стримування від порушень прав інтелектуальної власності.

Держдепартамент інтелектуальної власності постійно здійснює співпрацю з судовою гілкою влади, яка спрямована на вдосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку. Важливим результатом такої співпраці можна вважати утворення в системі господарських судів спеціалізованих колегій суддів, судової палати Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов‘язаних із захистом прав інтелектуальної власності, а також запровадження відповідної спеціалізації суддів.

Зважаючи на те що розгляд певної категорії спорів, пов’язаних з правами інтелектуальної власності, віднесено до компетенції загальних судів, необхідно забезпечити спеціалізацію суддів таких судів, а, можливо, і створити колегії в судах, які розглядають значну кількість  таких спорів.

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, застосовується, зокрема, при:

порушенні прав інтелектуальної власності;

здійсненні дій, що становлять акти недобросовісної конкуренції;

незаконному розповсюдженні примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних;

порушенні законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва.

Відповідно до ст. 24 цього Кодексу захист прав здійснюється шляхом проведення адміністративних процедур, як-от: вилучення або конфіскація контрафактної продукції та обладнання, що використовується для її виготовлення, виправні роботи, адміністративний арешт або накладання адміністративних штрафів.

Для забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку на реалізацію державної політики в означеній сфері спрямована діяльність таких органів державної влади, як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України тощо.

Вказані державні органи в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері. У деяких із зазначених державних органів (Держдепартаменті>інтелектуальної власності, МВС України, Службі безпеки України, Держмитслужбі України) створені спеціальні підрозділи, які займаються саме питаннями, пов’язаними із захистом прав інтелектуальної власності.

Крім того, за порушення правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання також можуть бути застосовані уповноваженими державними органами адміністративні санкції.

Так, Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» накладає штрафи на суб’єктів господарювання за вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція.

Митна служба України створює належні умови для захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні. Нещодавно до розділу X Митного кодексу України “Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності” та до ст. 345 “Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності” внесені суттєві зміни, що стосуються, зокрема:

встановлення відповідальності правовласника перед власником товару, митне оформлення якого призупинено, але факт порушення прав інтелектуальної власності не доведено (відповідна норма передбачена ст. 56 Угоди ТРІПС);

надання права митним органам призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою в разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист прав інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення можуть бути порушені ці права (застосування дії Ех Оfficio, що передбачені ст. 58 Угоди ТРІПС);

застосування вимог, які містяться у ст. 59 Угоди ТРІПС та стосуються заборони вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності;

незастосування заходів, пов’язаних із призупиненням митного контролю й митного оформлення щодо товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, та переміщуються через територію України транзитом чи ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї фізичними особами для власного використання і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

В Україні створена сучасна законодавча база щодо захисту прав інтелектуальної власності, яка в основному відповідає міжнародним нормам, зокрема, вимогам Угоди ТРІПС, та запроваджені механізми  реалізації норм цього законодавства. Але процес вдосконалення законодавства в цій сфері триває. Державний департамент інтелектуальної власності розробив законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері інтелектуальної власності”, яким удосконалюється процедура набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності.