Господарський процес
Однією із ключових правових проблем, що дискутується останнім часом, є питання можливості відступлення права вимоги після винесення судового рішення в господарському процесі. Навіть правильніше сказати – після порушення провадження у справі за позовною заявою конкретної особи. Чому акцентується увага саме на господарському процесі? По-перше: порушена проблема цивільним і адміністративним процесом повністю врегульована. Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Цивільного процесуального кодексу України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Отже, правові конструкції викладених статей процесуальних кодексів однозначно дозволяють проводити заміну сторони у процесуальному правовідношенні в разі вибуття однієї сторони і вступу іншої сторони внаслідок сингулярного (часткового) правонаступництва.
Одним із найважливіших інститутів господарського процесу є інститут судової експертизи. Його формування проходило поступово, шляхом прийняття відповідних законодавчих актів та їх застосування на практиці. В результаті сформувалася відповідна правова база, що регулює питання організації та проведення судових експертиз у господарському процесі. Згадана правова база представлена Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України), Законом України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 р. №4038-ХІІ (далі – Закон про судову експертизу), а також низкою підзаконних нормативних актів.
Попри наявність підзаконних нормативно-правових актів, на практиці не завжди можна дійти єдиного висновку щодо порядку організації та проведення конкретної експертизи. У цій статті ми розглянемо цікавий, на наш погляд, приклад з судової практики, пов’язаний з організацією та проведенням судової експертизи.